- відгородити
- див. відгороджувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відгородити
Смотреть что такое "відгородити" в других словарях:
відгородити — див. відгороджувати … Словник синонімів української мови
відгородити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відгороджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відгородити. || відгоро/джено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
відгородження — я, с. Дія за знач. відгородити … Український тлумачний словник
паркан — а, ч. Стіна, звичайно дерев яна, що обгороджує або відгороджує що небудь; огорожа. •• Живи/й парка/н щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують із метою відгородити чи обгородити що небудь … Український тлумачний словник
повідгороджувати — ую, уєш, док., перех. Відгородити все чи багато чого небудь, скрізь або в багатьох місцях … Український тлумачний словник
порозгороджувати — ую, уєш, док., перех. 1) Знищити перегородки, тини, огорожі і т. ін. між чим небудь. 2) Відгородити тинами, огорожами і т. ін., перегородити все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
відгороджувати — відгородити (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось / щось від кого / чого н.), відділяти, відділювати, відділити; відмуровувати, відмурувати (муром) … Словник синонімів української мови
відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати … Словник синонімів української мови
відокремлювати — I = відокремити 1) (роз єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), відділяти, відділити, відривати, відірвати, у[в]ривати, урвати, у[в]вірвати; відламувати, відламати (ламаючи); відколювати, відколоти (ударяючи, колючи); відколупувати,… … Словник синонімів української мови
